logo logo 2 Головна Реєстрація Вхід

Патріотичне виховання(відео)

Меню сайту

Сторінка психолога

 

Абетка «Жити без насильства»

  • Я знаю свої права і вмію ними користуватися;
  • Я нікому не дозволю принижувати й ображати себе;
  • Якщо зі мною трапиться щось недобре, я негайно розкажу людям, яким довіряю;
  • Я знаю напам'ять усі адреси, номери телефонів та імена людей, яким довіряю;
  • Я знаю, що стійка позиція, переконання, наявність достовірної інформації допоможуть  впевнено поводити себе в різних життєвих ситуаціях;
  • Я знаю,що мені гарантовано право на захист своїх прав. Я маю право не лише на захист з боку батьків, але й можу звернутися до будь – яких державних органів, органів місцевого самоврядування, навіть до суду для захисту свої прав.

Корисна інформація:

Міжнародний жіночий правозахисний центр «ЛаСтрада Україна». Національна гаряча лінія з питань запобігання насильству – 8 8005003350

Національна дитяча “Гаряча лінія” - 116111

Ти можеш звернутися безпосередньо до директора школи, класного керівника або практичного психолога!

  1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими   батьками, не є нормою життя. Насилля — неприпустима річ у стосунках людей.
  2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
  3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він — з небезпечними предметами в руках; ваше завдання — якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі — на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
  4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.
  5. Поділіться  своїми  проблемами  з  учителем,  класним  керівником,  соціальним педагогом; зверніться до міліції.
  6. Не вірте у погрози з боку кривдників.
  7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
  8. Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова — це насильство.
  9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини — це карається законом.
  10. Навчіться розрізняти поняття«Добро»і «Зло». Все, що принижує людську гідність — є зло, все, що звеличує гідність людини — Добро.

Заява –повідомлення про факти вчинення насильства над дитиною: Заява –повідомлення про факти насильства

Короткометражка про насильство в сім'ї “КОЛО НАСИЛЬСТВА”:

 

365 вправ з розвитку пам'яті та уваги. Вправа № 166

Чим зайняти дитину під час карантину – поради психологів

Вебінар: Ігри на розвиток пізнавальної сфери дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Профілактика суїциду

 

Як правильно хвалити дитину

1. Хваліть досягнення, а не особистість. Якщо ви скажете замість, наприклад, «Який гарний у тебе малюнок» щось типу «Яка ти розумниця, мій ти художник!», матимете подвійний ризик. По-перше, дитина може з характерною для її віку підозрілістю подумати, що вона хороша тоді, коли щось зробила гарно, – а решту часу вона не дуже гарна. Тому позначайте: ви оцінили успіхи – і вони гарні, без прив’язки до особистості.
2. Намагайтеся конкретизувати похвалу. Загальні слова «Як ти гарно букви вивів!» або «Ти так швидко прибрав іграшки» потрібні, але можуть бути сприйняті як спосіб відмахнутися. А для дітей важлива щира увага! Тому виділіть якусь дрібницю: ти гарно букви написав, а А і В взагалі у тебе правильні, як у букварі; ти швидко прибрав іграшки, а машинки на полиці розставив дуже рівно.
3. Підкреслюйте те, до чого довелося докласти зусиль. Правильніше виділяти насамперед ті успіхи, де дитина не з льоту взяла висоту, а попрацювала над собою. Це привчить до наполегливої праці і самовдосконалення, та й власне похвалу сприйматиме як нагороду.
4. Не порівнюйте та не «алекайте». Похвала для дітей повинна бути безумовною. Тобто «як ти швидко зі шнурками впорався» або «ти так добре з ложкою поводишся» – і все, жодних умов. Такими можуть бути кілька речей. Перше — порівняння. Не можна говорити «молодець, ти черевики зашнурував швидше за інших». Це веде до неправильного формування мотивації: малюк прагне робити не стільки добре, скільки краще за інших – а це не одне й те й саме. Друге: не можна додавати «але».
5. Не вийдіть за межі допустимого з похвалою. З одного боку, шукати приводи для похвали треба. Якщо бути надто суворим, оцінюючи лише якісь нереальні досягнення, дитині це не допоможе, вона не відчує вашої підтримки. З іншого, хвалячи будь-яку нісенітницю і тим більше, звеличуючи її до небес, не варто.Тому знаходьте можливості для приємних слів, але такі, які і ви, і сама дитина вважатимете гідними.
І наостанок ще одна порада. Для маленьких дітей дуже важливі невербальні способи контакту: посмішки, поплескування, обійми і поцілунки. Тому намагайтеся доповнювати правильну похвалу чимось таким – це допоможе донести до дитини вашу позитивну оцінку її успіхів.

Викресли булінг зі свого життя !

6 вправ на розвиток креативного мислення для вчителів

Психологічна підготовка учнів перед конкурсами та олімпіадами

Як досягти успіху в інтелектуальних змаганнях? Чи достатньо самих лише знань? Насправді це не єдина необхідна складова успіху? Не менш важливою є мотивація учнів, уміння справлятися з труднощами та емоціями, вміння планувати свій час і розподіляти сили.

На думку Карен Хорні, американської дослідниці психоаналізу, психіатрії та психології, жага до суперництва та конкуренції є компенсацією невпевненості у собі та низької самооцінки.

Лекторка перевірила ці слова на практиці та зробила висновок, що, дійсно, поняття суперництва та конкуренції на підсвідомому рівні може означати те, що людина прагне за рахунок когось іншого підвищити рівень своєї самооцінки або впевненості. Саме звідси беруться негативні емоції та почуття, які можуть виникати в людини, яка бере участь у змаганнях.

Саме тому формування позитивної мотивації є важливим завданням учителів при підготовці учнів до олімпіад та конкурсів.

КЛАСИФІКАЦІЯ МОТИВАЦІЇ ТА МОТИВІВ

  1. Мотивація змістом: у процесі підготовки учні дізнаються нові факти, оволодівають знаннями та способами їх використання. Діти мають прагнути самостійно дізнаватися нові факти.

  2. Мотивація процесом: учням необхідно усвідомлювати себе частиною спільноти однодумців. Ця мотивація передбачає командну роботу. Наприклад, старші учні можуть навчати та ділитися досвідом із молодшими.

Учителям також варто звернути увагу на основні мотиви:

  • Мотив самоствердження, самовдосконалення та самореалізації. Досвід участі у змаганнях, конкурсах чи олімпіадах надає сил і впевненості, що в майбутньому можна показати кращі результати.

  • Суспільно цінні мотиви обов'язку, відповідальності, честі. Ці мотиви потрібно поєднувати з мотивами особистості кожної дитини: так вона легше впорається зі стресовими ситуаціями, пов’язаними з участю в олімпіадах чи конкурсах.

  • Прогностичні мотиви. Учні мають розуміти та усвідомлювати практичну користь від участі в олімпіадах та конкурсах.

  • Мотиви досягнення успіху чи уникнення невдачі. Завдання педагога: допомогти у створенні позитивного налаштування, знизити в учнів страх та тривогу.

Лектор поділилася зі вчительською спільнотою вправами, які можна використовувати для психологічної підготовки учнів до участі в конкурсах і олімпіадах. Кожна з активностей може проводитися як індивідуально, так і в колективі.

Вправа «Встати з місця». Учасники сидять у колі. Ведучий показує певну кількість пальців. Повинні одночасно піднятися стільки учасників, скільки продемонстровано пальців. Заздалегідь домовлятися про способи виконання вправи не можна.

Сенс вправи: тренування рішучості, вміння інтуїтивно розуміти наміри інших людей і координувати з ними свої дії, розвиток гнучкої реакції на мінливі обставини, а також уважності.

Обговорення: Хто чим керувався, приймаючи рішення, в який момент йому встати, а в який залишитися на місці? Хто виявляв ініціативу, а хто боявся (можливо, так жодного разу і не піднявшись)?

Вправа «Самоактуалізація». Запропонуйте учневі/учням продовжити речення:

  • Відверто кажучи, коли я думаю про майбутню олімпіаду...

  • Відверто кажучи, коли я готуюся до олімпіади...

  • Я хотів би дізнатися, як в період підготовки до олімпіади...

  • Я хотів би дізнатися, як під час проведення олімпіади…

Вправа «Лимон». Сядьте зручно: руки покладіть на коліна долонями вгору, плечі та голова опущені, очі закриті. Уявіть, що у вас у правій руці лежить лимон. Починайте повільно його стискати доти, доки не відчуєте, що «вичавили» весь сік. Розслабте руку. Запам'ятайте свої відчуття. Тепер уявіть, що лимон знаходиться в лівій руці. Повторіть вправу. Виконайте вправу одночасно двома руками. Розслабтеся. Насолоджуйтеся станом спокою.

Вправа «Зміна розміру». Проводиться в кілька етапів:

1 етап. Обрати 3-5 об'єктів із оточення і по черзі уявити їх спочатку збільшеними в 10 разів, а потім – зменшеними в 10 разів.

2 етап. Записати 3-5 об'єктів, які особисто для вас є неприємними. Кожен об'єкт уявити в його нормальному розмірі, а потім зменшувати, поки він не зникне повністю.

3 етап. Записати 3-5 об'єктів, які особисто для вас є приємними. Кожен об'єкт уявити в його нормальному розмірі, а потім збільшувати розміри до максимально можливих.

Ще один важливий елемент психологічної підготовки – вміння програвати. Адже досить часто діти та дорослі не готові до поразки. Отже, вміння радіти участі у змаганнях надзвичайно важливе. Що для цього варто робити вчителям? Дозволяйте учням помилятися, радійте будь-яким їхнім досягненням, підтримуйте школярів, хваліть їх за успіхи, не жартуйте над поразками та навчайте поважати перемогу інших учасників конкурсів чи олімпіад.

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчання вдома: практичні поради для батьків на період карантину

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? 

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. Зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

Практичні поради для батьків про навчання вдома від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз

Фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилинПотім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Практичні поради для батьків про навчання вдома від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз

Фото: автор – petrograd99, Depositphotos

Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні  більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

Практичні поради для батьків про навчання вдома від дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз

Фото: автор – vadimphoto1@gmail.com, Depositphotos

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

 

 «СНІД: ПОДУМАЙ ПРО МАЙБУТНЄ - ОБЕРИ ЖИТТЯ»

Мета: сформувати уявлення про хворобу століття, виробляти поведінкові мотивації до збереження свого здоров’я.

Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і його кінцева стадія СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. - вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий, говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 - 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так, наприклад, югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Греком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби.

Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

 

«  Липень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031




Національна дитяча "гаряча лінія" протидії булінгу працює за безкоштовним номером
0 800 500 225
(зі стаціонарного телефону)
116 111
( з мобільних).
Контактна інформація
з питань видалення персональних 
даних дитини з сайту: 
 krasnogorivkazow2@gmail.com


Copyright MyCorp © 2021
Сайт створено у системі uCoz